ЦВІТКО́ВАНИЙ, а, е, рідко.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до цвіткува́ти. Вийшла [Катря] знов у садочок. Так-то гарно убралась! Сорочка тоненька і плахта шовкова, пояс сріблом цвіткований, черевички високі (Вовчок, І, 1955, 93).
2. у знач. прикм. Оздоблений, розмальований квітами. Видиться: моя галера цвіткована, мальована Стала вся обідрана (Укр.. думи.., 1955, 40); Такий, гей ясінь [ясень], високий та кучерявий [парубок].. Кресаня у павах набакир, ремінь цвіткований (Черемш., Тв., 1960, 223).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 189.