ЦВІТ1, у, ч.
1. збірн. Квіти (пелюстки) на рослині в період цвітіння. Се ще тільки цвіт, а ягоди будуть (Номис, 1864, № 3527);— Червоная калинонька, А біленький цвіт; Ой чи не жаль тобі, Галю, Молоденьких літ? (Л. Укр., І, 1951, 323);— Пам’ятаю, казала моя мати: «Цей світ, як маків цвіт. Зранку цвіте, до вечора опаде!» (Довж., І, 1958, 330); Яблунька.. викидала одну-дві квітки та й сипався з них цвіт, опалений холодним вітром (Чорн., Визвол. земля, 1959, 136); — Коли вже на цвіт падає погожа роса, я до схід сонця буджу бджолу на роботу (Стельмах, II, 1962, 79); *Образно. — Доню моя, доню моя, Цвіте мій рожевий! (Шевч., І, 1963, 26); Ні, не забуду я той шум далеких віт. О юносте моя, мій неповторний цвіт! (Сос., II, 1958, 31); Чи хоч згада вона колись Усі надії, муки? Злітає, пада жовтий лист, Безжальний цвіт розлуки (Мас., Сорок.., 1957, 254); Із білого цвіту хмар проглянув місяць (Стельмах, Над Черемошем, 1952, 215); *У порівн. Біля клубу Галина звернула праворуч і пішла садками, притрушеними снігом, як цвітом (Зар., Світло, 1961, 15); Синьоока, молода, неначе цвіт,— чом не вийшла ти сьогодні до воріт? (Голов., Поезії, 1955, 32); Дівчина спалахнула, мов маків цвіт (Цюпа, Назустріч.., 1958, 365); Рубін мріяв, що дівчина в нього буде висока й струнка, як тополя, біла, як цвіт жасмину, прекрасна, як щастя (Сенч., Опов., 1959, 41); Шум у хаті, присне сміх дівочий, і над усім, як і там, надворі, мов коники в траві, насіння тріскотить і лушпиння на поміст білим цвітом сиплеться (Головко, II, 1957, 127); // перен. Про вияв душевного піднесення, почуття кохання тощо. [Мавка:] Не зневажай душі своєї цвіту, бо з нього виросло кохання наше! (Л. Укр., III, 1952, 229); Там левантійський місяць діє чари І колихає в серці теплу кров, Там диким цвітом процвіла любов (Зеров, Вибр., 1966, 75); // перен. Бурхливий розвиток. Я голос подаю за людськість і людину, За міста цвіт гінкий, за красний зріст села (Рильський, І, 1956, 331).
&́9651; Короле́вий (королі́в) цвіт див. короле́вий цвіт; Ли́повий цвіт див. ли́повий; Сірча́ний цвіт — порошок, виготовлений з сірки, що використовується для боротьби з шкідниками рослин. Спочатку, поки камера холодна, пара сірки прямо переходить у твердий стан і осаджується на стінках камери у вигляді ясно-жовтого порошку, відомого під назвою сірчаного цвіту (Заг. хімія, 1955, 314); Для обпилювання [рослин] застосовуються мелена сірка та сірчаний цвіт (Шкідн. хвор.. рослин, 1956, 49).
&́9671; В цвіту́; В цві́ті: а) укритий цвітом. Над дорогою часом попадалась вся в цвіту дика груша або кущ черемухи (Коцюб., І, 1955, 308); Земля в цвіту… Весна прийшла,— Дерева білі-білі (Воскр., Недарма.., 1950, 13); Вийду з хати поглянуть, як плине весна, У цвіту і у листі дзвенить далина (Шпорта, Запоріжці, 1952, 66); Спинися, мить, коли сади у цвіті! (Дмит., Київські кручі, 1962, 57); б) у розквіті фізичних і духовних сил. Годі, матусю! Шляхом потернованим Сміливо йшов він, бо краще загинути, В цвіті померти за правду скатованим, Аніж на тебе хоч плямочку кинути (Граб., І, 1959, 321); І це вже не Ксенія Петрівна, а дівчина в цвіті закружляла в юному танці (Стельмах, Над Черемошем, 1952, 126); Закрасува́тися цві́том див. закрасува́тися; Пи́шним цві́том розквіта́ти (цвісти́, процвіта́ти і т. ін.) див. пи́шний; Приби́тий на цвіту́ — від природи дурний, нерозвинений. Се був чоловік прибитий ще на цвіту, плохий, похилий (Вовчок, VI, 1956, 222); — Ви на неї не зважайте. Вона ж на цвіту прибита. Раніше Василеві Прокоповичу жить не давала. Віру Андріївну гризла (Мушк., Чорний хліб, 1960, 61); Сього́ (цього́) цві́ту [бага́то] по всьо́му сві́ту; Як цві́ту по всьо́му сві́ту див. світ2; У цві́ті літ (сил і т. ін.) — у молоді роки, в пору розквіту фізичних і духовних сил. — О жах! Умерти в цих джунглях у цвіті літ? О-о! —мліла вона від страху (Тют., Вир, 1964, 231); Там у радощах безжурних, В цвіті вічних молодощів, Прожива весела пані Яснокудрая Абунда (Л. Укр., IV, 1954, 177); Цвіт життя́ (ві́ку, літ і т. ін.) — період життя людини, в який найповніше виявляються її сили й почуття. [Він:] То була любов, цвіт життя, його великий проблиск (Довж., І, 1958, 438); Побитий примхами недолі, Я в’яну жертвою жаги; Ярмо огидної неволі Б’є цвіт юнацької снаги! (Граб., І, 1959, 283).
2. перев. у мн., заст., діал. Квітка. Один цвіт не робить вінка! (Укр.. присл.., 1955, 178); Цвіти за образом святим, І на вікні стоять цвіти (Шевч., II, 1963, 116); У нашім зільнику перед вікнами цвіло лиш небагато цвітів (Коб., III, 1956, 64).
3. перен. Кращі люди якогось суспільного середовища. Матері, що саме сьогодні стратили своїх синів, заридали на вид того найкращого цвіту народного, котрий завтра, може, так само поляже (Фр.,VI, 1951, 91); Ідуть, ідуть хлопці, самий цвіт, молоді парубки (Л. Укр., III, 1952, 558); Розмовляли довго-довго.. Про долю того кращого цвіту народного, некоханого, дощами неполиваного, що гнеться з торбами, сонцем запалений, смутний, скрізь попід позамиканими брамами мурованих шкіл (Вас., II, 1959, 114); Це був будинок, де колись збирався цвіт дворянства, де влаштовувались прийоми, бенкети (Скл., Легенд. начдив, 1957, 60); — Подумай, Володько, який це народ, який великодушний народ… Хто послав би, як ми, своє найдорожче, свій цвіт, свої мільйонні армії для порятунку інших, для визволення Європи! (Гончар, III, 1959, 135).
ЦВІТ2, у, ч; розм., рідко. Те саме, що ко́лір. Видна була і уся одежа [Явдохи].., спідниця каламайкова; тільки що не можна було угадати, якого вона є цвіту (Кв.-Осн., II, 1956, 11); Сонце якраз ускочило у вікна — і його ясне проміння золотило ті сизі клубки диму, переливалося у його довгих поясах різними цвітами, різними кольорами (Мирний, І, 1954, 335); Вони й тут ніби заради розваги позиркували на Уралова сміхотливо, а коли вже він мусив рушати, та, що в жовтій, соняшникового цвіту кофті, так славно, так незабутньо усміхнулась йому! (Гончар, Тронка, 1963, 292).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 188.