ЦАРЮВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. царюва́ти. За царювання Тамари до Грузії були приєднані деякі області Персії (Іст. СРСР, І, 1956, 69); Гнів Тараса Шевченка виродився ще тоді, в криваве царювання Миколи Палкіна (Тич., III, 1957, 126); З половини двадцятих по шестидесяті роки був у нас золотий вік панського панування.. Тоді саме настало царювання й панів Польських у Гетьманському (Мирний, І, 1949, 207).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 184.