ЦАПУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм. Ставати на задні ноги. Ще дякувати коневі, що не розніс кісток [Давидових]: як не поганяв його Тягнирядно, а він що зірветься, та й стане, очі косить назад, хропе й цапує (Головко, II, 1957, 179).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 180.