ЦАПО́К, пка́, ч. Зменш.-пестл. до цап. Та й засіяв лан цапок Для цапихи і діток (Стельмах, Колосок.., 1959, 43); // Козеня-самець. З одного берега йде до річки білий цапок, а з другого берега підходить чорний цапок (Коцюб., І, 1955, 468).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 180.

Цапок, пка, м.

1) Ум. отъ цап. Козликъ, козленокъ. Шух. І. 211. Бігла кізонька льодком, льодком, а за нею цапок слідком, слідком. Грин. ІІІ. 553.

2) Волъ такой же, какъ и орел (См.), но съ меньшими рогами. КС. 1898. VII. 45.

3) = Обіручний столець. Вх. Лем. 441. См. Обіручний.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 422.