ЦА́ПЛЕНИЙ, а, е, розм. Психічно хворий; божевільний, несамовитий, шалений. *У порівн. Мотря, як оце побачила, то заголосила наче цаплена (Крим., Вибр., 1965, 383).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 180.

Цаплений, а, е. Сумасшедшій. Скаче з переляку, мов цаплене. Сим. № 213. Цаплений, відчепись. Черк. у. Цаплена ти голова! Маркев. 53.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 422.