ЦАЛЬ, я, ч., діал., заст. Дюйм. У дверцях [тюрми] малі віконця на кілька квадратових цалів завбільшки (Фр., IV, 1950, 485); Ксеня крокує поруч з Василиною, сапа в сапу, намагаючись на цаль не відстати від захланної до праці ланкової (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 61).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 179.