ХІТО́Н, а, ч. Чоловічий і жіночий лляний або вовняний одяг у стародавніх греків, що нагадував сорочку (перев. без рукавів), підперезану поясом з напуском. В білім хітоні вона, оперезана поясом срібним, їде, недбало віжки держачи (Фр., XIII, 1954, 317); [Сапфо:] Я краще дам тобі отой хітон, Що виткала недавно (Л. Укр., III, 1952, 726); Гостеві кожен хітона, і випрану чисто керею [кирею], Й золота хай принесе по таланту в дарунок почесний… (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 147); // Широкий одяг, що спадає донизу вільними складками. Більшість хворих [санаторію] були вдягнуті в широкі хітони майже до п’ят з довгими до зап’ясть рукавами (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 335); Єпископи зняли з Ярослава пурпуровий хітон, відіпнули йому меч і підвели князя до вівтаря (Загреб., Диво, 1968, 698); // У балеті — одяг без рукавів, що нагадує римську туніку.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 75.