ХІСНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., діал. Користуватися. З часом первісні жителі [Борислава], господарі, мусили уступити з прадідної землі під напором досвіду чужинців, не вміючи хіснувати з мільйонів, які крилися в землі (Ков., Світ.., 1960, 21).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 75.

Хіснувати, ся, ную, ся, єш, ся, гл. Пользоваться.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 400.