ХУТРОВИ́Й, а́, е́.

1. Прикм. до ху́тро 1, 2. Зрозуміло, що чутки про золото, срібло, інші руди та хутрові багатства відігравали не останню роль [для експедицій до Сибіру] (Видатні вітч. географи, 1954, 13); Основним товаром світової хутрової торгівлі у наш час є шкурки норок, яких розводять у клітках (Наука.., 6, 1973, 44); Тваринний світ [тайги] досить багатий. Тут водяться цінні хутрові звірі, які є предметом мисливського промислу,— білка, заєць, лисиця, куниця, соболь, горностай (Фіз. геогр., 6, 1957, 40); // Пов’язаний з добуванням, обробкою й продажем хутра. У господарстві [колгосп ім. К. Маркса на Львівщині] створено підприємство по виробництву олії, цегельний завод, столярне підприємство, хутровий цех, млин (Хлібороб Укр., 9, 1972, 17); Щороку звірівницькі господарства [нашої країни] постачають на хутровий ринок десятки тисяч норкових шкурок найрізноманітнішого забарвлення (Наука.., 6, 1973, 44).

2. Зробл. з хутра (у 3 знач.), на хутрі. Теплий хутровий одяг грів, не обтяжуючи його (Трубл., I, 1955, 196).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 178.