ХУТЕ́НЬКО. Присл. до хуте́нький. Потім в човни метнувсь [Еней] хутенько, Поплив по Тибру вниз гарненько (Котл., І, 1952, 201); Семен хутенько глянув убік (Март., Тв., 1954, 124); — Боже! гарно як. Дивлюсь, І серце так хутенько б’ється в грудях, А в голові складаються пісні… (Сам., II, 1958, 12); Друга ніч. Коли сестриці Вже поснули у світлиці, Враз Марися підвелась І хутенько одяглась (Перв., Казка.., 1958, 55); Хутенько потім Кармелиха спродала хату свою, попрощалася з усіма й покинула село з дочкою (Вовчок, І, 1955, 366); На береженьку стояла, стояла, Свого милого чекала: Ой прибудь, прибудь хутенько, Розвесели смутне серденько (Пісні та романси.., І, 1956, 104).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 176.