ХУРМАНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., заст., розм. Візникувати. Чоловік був молодий і не убогий: він мав пару коней і хурманував у Щавниці, возячи гостей по гарних околицях (Н.-Лев., II, 1956, 408).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 174.

Хурманувати, ную, єш, гл. Заниматься извозомъ. Іван хурманує. Канев. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 420.