ХУРДЕ́ЛЯ, і, ж., рідко. Те саме, що хуртови́на 1. Таджик прикипів на сідлі,— В свистючих хурделях, в гудучій негоді До міста він мчить звіддалі (Бажан, Роки, 1957, 201); Розчинилися двері — ой леле! Значить, справдились мамині сни. На порозі в снігу, у хурделі — Це ж наш тато приїхав з війни! (Бичко, Вогнище, 1959, 104).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 173.