Про УКРЛІТ.ORG

хура

ХУ́РА, и, ж.

1. Великий віз або сани для перевезення вантажу, людей тощо; підвода. Покидали наші Воловії хури, Манівцями та тернами По домах сипнули (П. Куліш, Вибр., 1969, 338); Роман позичив грошей на хату, ще й обіцяв дати хуру до лісу під матеріал (Коцюб., І, 1955, 124); — А он, на розвореній хурі Віттям тремтить величезна сосна, а на другій ялина Темним киває вершком (Зеров, Вибр., 1966, 354); Вояки зорали поле, сіли на свої хури, заспівали пісень та й поїхали до міста (Чорн., Визвол. земля, 1959, 206); // Віз або сани з поклажею. Я йшов поруч з хурою, тримаючись за перев’язану жгутом тріснуту голоблю (Мур., Бук. повість, 1959, 68); *Образно. Останні хури споряджає [осінь], Зібравши в полі все сповна (Дор., Літа.., 1957, 82); *У порівн. Тачанки підскакували над землею, мов хури демонів (Ю. Янов., II, 1958, 174); // Кількість вантажу, що може поміститися на возі чи санях. — Знаєш що? Наш титар либонь гарний гончар; нехай він одвезе хуру своїх горшків, — і кози будуть ситі, й сіно ціле (Н.-Лев.,III, 1956, 92); Ідучи дорогою, стрів він людей, що везли на дванадцятьох возах хури заліза (Укр.. казки, 1951, 106); У роботі нагрілись. Дві хури дров виросли на санях (Шиян, Вибр., 1947, 71); // перен., розм. Велика кількість чого-небудь. — Чого се Мар’я Іванівна так зажурилася? —..Он яку хуру теребила на собі! — вказала Мар’я на корзину (Мирний, III, 1954, 152); *Образно. І почне баба викладать свою хуру, — тільки зачепи. Вона тобі розкаже, як і кров замовлять (Дії. Чайка, Тв., 1960, 25).

$ Става́ти (ста́ти) під ху́ру; Іти (піти) з хуро́ю, заст.— найматися перевозити вантажі. Селяни почали держати коні і ставали під хуру возить.. сахар з ближчих сахарень (Н.-Лев., II, 1956, 366); — Оце, Насте, я став під хуру в одного купця (Н.-Лев., III, 1956, 271); Більш неділі, як нема їх дома, з батьком пішли з хурою (Кв.-Осн., II, 1956, 396).

2. заст. Валка підвід. Збіглись раз на містку і такі пани, як їх тогді звали, комисари [комісари], і Тихон і постановилися, бо через місток хура йшла, так що возів двадцять (Кв.-Осн., II, 1956, 145).

ХУ́РА, и́, ж., діал. Хуга. Поїхав мій старий,— коли б не змерз, бо надворі хура піднялась (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 173.

Хура, ри, ж. Нагруженный кладью возъ, сани съ кладью, кладь. Приїхали козаки аж трьома хурами. Що на перву хуру скриню та перину, а на другу хуру все сребро та злото, а на третю хуру сама Хайка сіла. Грин. ІІІ. 267. Бувало накладуть хуру хліба, як тільки може снасть винести. Рудч. Ск. II. 196. Тепер посилає мене (хазяїн) з хурою в Одесу. Кв. Хури не брали. Рудч. Чп. 146. Стати під хуру. Подрядиться везти кладь. КС. 1882. X. 186. Сергій…. із під хури вернеться. Г. Барв. 206.

Хура, ри, ж. Вьюга, мятель. О. 1861. V. 67. Поїхав мій старий, — коли б не змерз, бо на дворі хура піднялась. О. 1861. V. 73.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 419.

вгору