ХУНХУ́З, а, ч. Учасник озброєних банд, що діяли в Північно-Східному Китаї з середини XIX до середини XX ст. По «Esels-Platz» напідпитку іде козак в кобеняку… ..Один говорить: «Це — зулус!» Хтось другий крикнув: «Це — хунхуз!» (Олесь, Вибр., 1958, 288); І я, малий, мав цілковиту віру До довгих і кошлатих теревень.. Про хитрого і хижого хунхуза… (Рильський, I, 1956, 174).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 172.