ХУНТ, а, ч., розм., заст. Фунт. Купив я булки хунт (Тесл., З книги життя, 1949, 50); Явдоха вилізла з-під комори, як дорогоцінний скарб тримаючи мішок з зерном. «Хунтів десять буде»,— зважила в руці жінка (Донч., III, 1956, 11).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 172.

Хунт, та, м. Фунтъ. Ном. № 7603. Свічок купив вісім хунт. Харьк. г. Ум. Хунтик. Хунтиків зо два масла є продати. Черниг. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 419.