ХУЛІГА́НСЬКИЙ, а, е. Прикм. до хуліга́н. Дуже мені жалко, що Ви.. не були свідком усього того свинства, усього того брудного патріотичного шумовиння, яке, замість науки, викинув з себе той наполовину хуліганський з’їзд (Коцюб., III, 1956, 313); Дідусь ото який кволий був та війною пом’ятий, але ні перед ким страху не знав.. Бо не побоявся ж із тими негідниками зчепитись, коли цілою хуліганською ватагою вночі вони налетіли на радгоспні виноградники… (Гончар, Бригантина, 1973, 174); І все ж… не було ні одної хуліганської вихватки Жолудя, над якою не витав би дух Сашки інтелігента (Мик., II, 1957, 477).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 172.