ХУК, а́, ч., розм. Те саме, що фук¹.

Хука́ да́ти — промахнутися. — Раз на вовка хука дав [Мирон]; удруге схибив; за третім разом заряд у пеньок всадив… (Мирний, II, 1954, 83); Хтось так сильно двигонув пана Демида під лікоть, що меткий стрілець дав на цей раз хука (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 35).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 171.

Хук, ка, м.

1) Выдыханіе, дуновеніе.

2) Фукъ (въ игрѣ въ шашки). Хука усуча. Ном. № 3620.

3) Хука дати. Промахнуться. Раз на вовка хука дав, удруге схибив. Мир. ХРВ. 82. См. Хвук, фук.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 419.