ХУДОРЛЯВЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до худорля́вий. До нього підійшов Альберт Іванович. Низенький, худорлявенький, з сивими вусиками, він сьогодні помолодшав років на двадцять. Очі горять завзяттям. Любить старий садити дерева (Оров., Зел. повінь, 1961, 12); Всі подивилися на маленького худорлявенького дідка з величезною білою бородою, що сидів на лаві під образами (Перв., Невигадане життя, 1958, 254); Біля нього стояла нахмурена Ганнуся з книжкою в руках. В дверцята зазирала ще одна худорлявенька дівчинка (Коп., Вибр., 1953, 215).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 171.