ХУДО́ЖНЬО. Присл. до худо́жній 1-5. Приїздив Шаляпін.. Весь час він то розказував (дуже гарно, художньо говорить), то знайомив нас з новою оперою (Коцюб., III, 1956, 425); Найкращі майстри не тільки художньо виконували відомі думи та пісні, але й самі складали їх про різні події (Тулуб, Людолови, І, 1957, 343); А знайде письменник «готовий» образ — будь ласка, змальовуйте, художньо перетворюйте його на тип (Донч., VI, 1957, 603); З гордістю бачиш, якою повнокровною, багатою тематично і художньо є наша поезія (Мал., Думки.., 1959, 40); У моїй багатолітній мистецькій роботі я ніколи не зустрічав більш вдячного матеріалу для творчості, ніж багатогранна і художньо досконала драматургія Горького (З глибин душі, 1959, 63).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 170.