ХУДО́ЖНИЦЯ, і, ж. Жін. до худо́жник. Зоставшися самотою, професор надумався та й пішов навідати художницю Петрову (Крим., II, 1972, 133); [Тоня:] А яка [Сусана] художниця — розкіш. Зараз вона малює «Китайську казку» для нашого театру (Коч., II, 1956, 432); Художниця-самоук здобула визнання, їй присвоєно найпочесніше звання, її прийнято до членів Спілки художників (Чаб., Шляхами.., 1961, 38); Художниці Петриківки не тільки створюють свої чудові вироби, але й передають досвід іншим майстрам-фарфористам (Мист., 5, 1960, 42); Щодо палітри, якою користувалася виконавиця орнаменту тарілки, може бути кілька думок. Або таке кольорове рішення виникло також під впливом українського народного мистецтва.., або художниця використала у своїй роботі кольори посуду волокитинського заводу (Нар. тв. та етн., 6, 1968, 90).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 169.