ХУДО́БИ́НА, и, ж., розм.
1. Окрема чотиринога свійська сільськогосподарська тварина. Сіромастий кінь, якого запрягав Лук’ян Дарій в легенький візок тільки для особистого виїзду, був худобиною розумною і сумирної вдачі (Іщук, Вербівчаии, 1961, 161); Не догляне пастух байського косяка, заріже вовк худобину, мусить наймит відробити за неї (Донч., I, 1956, 116); *У порівн. — Цілий вік свій я гарувала, ночі не досипляла, робила тяжко, як та худобина, та й не собі, не собі (Март., Тв., 1954, 79); Усім тілом випростався чоловік і навіть руки не схотів паскудити: гупнув ногою Терентія, мов худобину, і той, перехиляючись, полетів спиною до одвірка (Стельмах, І, 1962, 180).
2. збірн. Те саме, що худо́ба 1. [Сокуренко:] Так подумайте ж самі: він чоловік убогий, сім’я у нього яка, діточки маленькі, худобини ніякої, одна одним парка воликів (Кроп., I, 1958, 127); Батько дуже бідкався, тільки щось траплялось з коровами чи телятами. То як же може Степан не врятувати худобину, що марно гине? Це ж добро всього народу! (Кон., Сон. ранок, 1951, 11); Стояла літня спека. Це був той час, коли все живе ховається в затінку: кури принишкли в лопухах за клунями, собаки лежать з висунутими язиками, мов неживі, а худобина, помітивши здалеку колодязь, біжить, начебто рій гедзів гнався за нею (Томч., Готель.., 1960, 241).
3. перен. Те саме, що би́дло 2, 3. — Ти глянь на мене: гадаєш — Хома перед тобою? — Худобина. Як став змалечку біля товару, так і досі. Цілий вік з худобою, сам худобиною став (Коцюб., II, 1955, 17); — Там хлопці пруть німця, ллють кров, а ця худобина грає в очко? Та як же це так? (Тют., Вир, 1964, 484); [Матрона:] Та ти, худобино якась, чи я тобі не казала, щоб не смів до коршми [корчми] заглядати? (Фр., IХ, 1952, 404); — Слухай, худобино! — верещить пан Деришкірський,— маєш дати на мене голос! (Март., Тв., 1954, 50).
4. збірн., діал. То саме, що худо́ба 3. А якось-то навернулася [дівка] у свою слободу, бачить, що Пархім, зоставшись після батька сам собі господар, не зна нічого і не вміє кінців ні у чому звести, а худобини до гаспида (Кв.-Осн., II, 1956, 471).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 168.