ХТО-БУ́ДЬ, кого-бу́дь, займ. неознач., розм. Абихто, хто-небудь, кожний. З церкви виходив [Юріштан] — не відіб’єшся: той просить ласки зайти до хати, той кличе на обід, той до корчми. Та все не хто-будь, все багачі, перші газди (Хотк., II, 1966, 113).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 165.