ХТО́ЗНА-СКІЛЬКИ (з підсил. част. хтозна й скільки), присл., розм. Дуже багато. Дощ пройшов — і Київ зеленіє, Як і в дні Шевченка зеленів; Крила вгору зносить у надії, Воскресаючи, прекрасний Львів. Це весна, що на землі бувала Хтозна-скільки років і століть (Рильський, II, 1960, 299); Снігу випало хтозна-скільки (Донч., V, 1957, 204); Весняна сесія скоро, знову в інституті багато роботи, а часу в неї мало. Та ще й Стьопа Матюшенко хтозна-скільки забирає (Собко, Матв. затока, 1962, 307).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 165.