ХРЯ́ЩИК, а, ч. Зменш.-пестл. до хрящ1. Як відомо, кістки з’являються у людини не одразу. Вони проходять довгий і багато в чому загадковий шлях розвитку від слабеньких хрящиків у зародків до добре розвинутого скелета дорослих (Наука.., 5, 1967, 30); А мати все пригощає сина: — Ось тобі хрящик… Ти ж любиш,— підкладає вона йому гарячої найніжнішої баранини (Гончар, Тронка, 1963, 10); Він роздуває тонкі ніздрі довгого з хрящиком носа, смішно, двома цівками, як з паровоза, випускає дим (Коз., Вибр., 1947, 16); Перед Василем на траві лежала розпанахана надвоє сіра ящірка, гидливо виглядали з-під її шкури невеличкі хрящики-кісточки (Мирний, IV, 1955, 17).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 162.