ХРЯСК, у, ч., розм. Те саме, що хру́скіт. Нараз почули [Сонько і Ленько] за собою шорох бур’яну і хряск лому (Фр., VIII, 1952, 243); Було чути приглушене глибиною балки рипіння пилок… хряск поваленого дерева… (Кач., II, 1958, 422); Нога боліла, згадалась та мить, коли вперше під ворожим танком відчув її хряск… (Ле, В снопі.., 1960, 51); *Образно. Ой, блисніть огнем веселим, списи, вже чекають важкогриві коні… Скоро, скоро сонце упаде з теплим хряском на порепані долоні… (Сос., І, 1957, 267).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 161.