ХРЬО́ПАТИ, аю, акш, недок., перех. і неперех., розм. Те саме, що хря́пати. Олександра з злістю шпурляла що було в руках, хрьопала дверима та посилала всіх до всіх чортів (Коцюб., І, 1955, 66).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 162.

Хрьопати, паю, єш, гл. = Хропати. Не хрьопай бо дверима! Харьк. Як почала мене по спині хрьопати кулаком.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 417.