ХРУСТИ́, ів, мн. (одн. хруст, а, ч.). Те саме що вергуни́. Набравши на тарілку пиріжків та хрустів ради гостя, вона незабаром вступила до Масюків (Н.-Лев., І, 1956, 589).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 159.