ХРУПОСТІ́ТИ, ощу́, ости́ш, недок., перех. і неперех., розм. Підсил. до хрупати 1, 2. По полях ми з Вишнею бродили Восени, шукаючи зайців, І бур’ян пожовклий, посивілий Під ногами срібно хрупостів (Рильський, III, 1961, 318); Та хрупостів льодок у бокаях [бакаях] тугих (Драч, Поезії, 1967, 177).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 158.