ХРУМТЛИ́ВИЙ, а, е. Те саме, що хрумки́й. До них мовчазно й неквапливо Гурток чудних гостей приходив уночі, Хрумтливі бублики і в жовтій пляшці пиво Та ще якісь книжки у клунку несучи (Бажан, Роки, 1957, 345); На столі заполум’яніла велика миска помідорів, сріблясті кільки, хрумтливі огірки (Коп., Земля.., 1957, 140); Сидіти було зручно, бо лікоть спирався на клунок з м’якою хрумтливою сіллю (Збан., Сеспель, 1961, 150); Ларивон старанно складає вчетверо і ховає в кишеню два хрумтливих новеньких папірці (Коз., Зол. грамота, 1939, 80).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 157.