ХРОНІКА́ЛЬНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. хроніка́льний. Тяжіння до хронікальності, до побіжного переліку фактів і подій суспільно-політичного життя, невміння пов’язати їх з сюжетом, «перенаселеність» романів безліччю дійових осіб — все це призводило часом до переваги зовнішнього над внутрішнім у зображенні людини, до втрати художньої цільності в деяких творах (Iст. укр. літ., II, 1956, 193); А. Малишко ставить перед собою ширше завдання — висвітлити постать Шевченка впродовж його останніх півтора десятка років. Такий задум визначив майже неминучу в подібних випадках хронікальність твору [«Тарас Шевченко»] (Вітч., 12, 1964, 191).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 153.