ХРОМО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до хромува́ти; // у знач. прикм. Хромовані деталі дуже жаростійкі і мало окисляються (Наука.., 1, 1955, 11).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 152.