ХРО́КНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до хрокати¹. [Служебка: ] Лізь туди, в закуту, не ворушся [ворушися], а як часом хто стане приглядатись, то ти хрокни, подумають — безрога (Л. Укр., II, 1951, 199); Шофер хрокнув ріжком, і з дороги шарахнулись убік червоноармійці (Головко, II, 1957, 167).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 151.

Хрокнути, ну, неш, гл. Хрюкнуть. Кабан хрокнув. Харьк. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 415.