ХРО́КАННЯ¹, я, с. Дія за знач. хро́кати¹ і звуки, утворювані цією дією.

ХРО́КАННЯ², я, с., риб. Дія за знач. хро́кати² і звуки, утворювані цією дією.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 151.

Хрокання, ня, с.

1) Хрюканіе свиней. Харьк. у.

2) Звукъ отъ удара по водѣ хро́калом, бовтом. Харьк. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 415.