ХРИСТЬЯНИ́Н, а, ч., заст. Християнин. Там [у пеклі] всі невірні і христьяни, Були пани і мужики (Котл., І, 1952, 138); «Бий, дзвоне, бий! Хмару розбий, Нехай хмара На татари, А сонечко на христьяне, Бий, дзвоне, бий!» (Шевч., II, 1963, 119).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 149.