ХРИСТОПРОДА́ВЕЦЬ, вця, ч., заст., лайл. Запроданець, зрадник, іуда. [Карпо:] На, Агапоне, півтораста, тільки не зводь на Василя провини! Василь не злодій, брешеш ти, христопродавче! (Кроп., II, 1958, 181); [Кармелюк:] Душогуби, христопродавці, іроди прокляті! Христино, запри двері і не пускай нікого (Вас., III, 1960, 456); — Мій вам уклін, Софіє Владиславівно! — З христопродавцями не вітаюсь! — одрізала сивоброва жінка (Драч, Іду.., 1970, 148).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 148.