ХРИСТИЯНІЗО́ВАНИЙ, а, е, книжн.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до християнізува́ти. Різні за характером твори підтверджують, що двоєвір’я [двовір’я] в християнізованій Русі існувало значно довше, ніж це прийнято вважати (Знання.., 8, 1966, 29).

2. у знач. прикм. Підданий християнізації. Програма тайпінської революції мала християнізовану форму (Вісник АН, 3, 1957, 29).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 147.