ХРИПКИ́Й, а́, е́.
1. Який переривається, супроводжується хрипінням, сиплий, нечистого звучання, тону. Раптом ніби хтось підняв мене за плечі: десь тут, коло мене, я почув хрипкий придушений крик на гвалт, що тонув у шумі лісової бурі (Вас., II, 1959, 329); — Ляга-а-й! — пролунав хрипкий зойк (Довж., І, 1958, 359); Хлопець нічого не відповідав. Олеся чула його хрипке дихання (Донч., VI, 1957, 75); З хати вже чулося хрипке покашлювання Оксена і веселий зі сну голос Дороша (Тют., Сир, 1964, 107); Його вихолощений голосок пустив хрипкого дитячого півника (Смолич, І, 1947, 106); // Про сиплий людський голос, мовлення. — Добридень, отче Харитоне! — гукнув з воза веселий Млинковський таким здоровим та хрипким басом, як з порожньої бочки, неначе в його в горлі струни порвались (Н.-Лев., III, 1956, 183); — Чого ви до мене причепились? — озвався Роман хрипким голосом..— Що я вам ізробив? (Гр., II, 1963, 302); — Тікайте, поки наш ватажок не повернувся,— сказав один з хлопців, змінюючи свій голос на хрипкий, щоб його не впізнали (Шиян, Баланда, 1957, 52); І слухали вони вже не хрипкі команди Сагайди, а суворий голос Дениса Блаженка (Гончар, III, 1959, 155); Схопився [Бронко] від тупоту людських ніг, хрипкої лайки поліцаїв у коридорі (Вільде, Сестри.., 1958, 271); // Про специфічні звуки, що їх видають птахи і тварини.
2. Нечистого тону, сиплий, з хрипами (про звуки, які утворюють предмети). З-за села долетів хрипкий звук автомобільної сирени (Епік, Тв., 1958, 311); Тихо було на вулиці, тільки інколи зі станції долітали хрипкі гудки маневрових паровозів (Зар., Світло, 1961, 12); Корпусу його [пароплава] не видно було; лише вогні сунули вздовж темної смуги могутньої ріки та басовитий хрипкий гудок двічі розітнув повітря (Собко, Стадіон, 1954, 119).
3. Який видає сиплі, нечистого тону звуки. Над гаєм з криком кружляло хрипке гайвороння (Тич., І, 1946, 293); Хазяїн трамбака не витримав. Благальний погляд зупинивши на мені, він ледве стримував потік слів із своєї хрипкої горлянки (Ю. Янов., II, 1958, 79); Правим боком хрипкий буксир тяг лаву жовтуватих плотів (Епік, Тв., 1958, 301); У грудях так палало, так клекотіло і хрипіло, наче хтось грав у них на хрипких, зіпсованих сопілках (Тулуб, Людолови, II, 1957, 164).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 145.