ХРЕБТО́ВИЙ, а, е. Стос. до хребта (у 2 знач.), до середньої спинної частини тіла тварини. — Не застрілиш [кленя] — шепнув Тоньо. — Шріт відбивається від води.— Не бійся, не відіб’ється. Не бачиш, як він верхом ходить, аж хребтове крило поверх води виставляє (Фр., III, 1950, 11).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 139.