ХРАПНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., розм. Те саме, що хропну́ти. Семен.. праву руку підняв, обвів нею круг шиї, сіпнув догори, храпнув і засміявся (Коцюб., II, 1955, 378); Смикнув [Матюха] за віжки — аж вороний храпнув і об дугу головою вдарився (Головко, II, 1957, 147).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 137.