ХРАП¹, а, ч. Нижня й середня частина перенісся тварини (перев. коня). В стомленій уяві Сопілки зринало все бачене за день — то хвилясті зграї пекінських качок, то роздутий храп могутнього огиря Казбека (Донч., VI, 1957, 232); На бігу Козаков метнув нищівний погляд на Македона і люто вхопив свого рисака за храп (Гончар, III, 1959, 436).

&́9671; Ма́ти храп на кого: а) сердитися на когось. Каже, же на нього отаман має храп (Сл. Гр.); б) важитися, зазіхати на когось, щось. Вони мали храп на тих коней.

ХРАП², у, ч., розм.

1. Те саме, що хропі́ння. Йон довго не міг заснути.. Він все чогось чекав, немов усе прислухався, його дратував смачний храп і сон Маріцци (Коцюб., І, 1955, 266); Було тихо, тільки чулося, як хто хропе: од дитячого швиденького сопіння.. до грубого храпу свекрухи (Григ., Вибр., 1959, 114); Одарка вже добігла до свого двору, як почула за собою конячий храп (Ле, Вибр., 1939, 119); В цю мить цілком несподівано переляканий храп усього табуна коней підхопив на ноги бійців (Сміл., Зустрічі, 1936, 91).

2. Те саме, що хрипі́ння. — Дай мені…— йому важко говорити. Слова вилітають з його вуст з поривчастим храпом,— дай мені сказати перед смертю кілька слів (Довж., І, 1958, 102).

ХРАП³, а, ч.

1. Пристрій для піднімання вантажів.

2. Упор для зупинки або регулювання рухомих частин механізму.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 137.

Храп, па, м.

1) Претензія, злоба. Каже, же на нього атаман має храп. Гн. II. 170. Я мав на нього храпа. Ольгопол. у.

2) = Бовт 1. Вх. Пч. II. 26.

3) мн. Храпи. Переносица у животныхъ. Сим. 219. Пан був на коні, а цей истиком коня по храпах. ЕЗ. V. 31.

Храп меж., выражающее быстрое дѣйствіе. Думала-думала, а далі храп, і написала до пан-отця. ЗОЮР. II. 28.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 412.