ХРАМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм. Відзначати храмове свято, брати участь у цьому святі. Село храмувало (Черемш., Тв., 1960, 132); — Матушки саме дома не було: вона аж у Літин поїхала храмувати (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 105).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 137.

Храмувати, мую, єш, гл. Праздновать храмовой праздникъ. Спорядилась іти храмувати до тітки в друге село. Г. Барв. 103.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 412.