ХРАБУ́СТЯ, я, с., збірн., діал. Те саме, що храбу́ст. *Образно. Гризся [Марусяк] сумнівами. Ще будь усі легіні при ньому, нарід [народ] досвідчений, дужий… Але з сими рештками — ну що ж подієш? Це ж храбустє [храбустя] (Хотк., II, 1966, 229).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 136.