ХРАБРУВА́ННЯ, я, с. розм. Дія за знач. храбрува́ти і храбрува́тися. «Скаже Вітчизна: снарядом стань — стану снарядом, ракетою стану, чорт візьми!» — І це не було пусте храбрування (Гончар, Тронка, 1963, 293).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 136.