ХОСЕ́Н, хісна́, ч., діал. Користь. Скупий волів би свого м’яса Урізати, щоб бідному подать, Ніж кришку взять із скарбів своїх, Що в кліті без хісна лежать (Фр., XI, 1952, 509); — Відступи мені, бабо, той клинчик, бо ти й так не маєш із нього ніякого хісна, бо моя худоба все тобі випасе (Март., Тв., 1954, 135); Зичимо вам доброго здоров’я, щастя й довгого життя! Служити нам, чесній громаді, на хосен і шану, а собі на втіху… (Кач., Вибр., 1953, 288).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 132.

Хосен, хісна, м. Польза, выгода. Ном. № 7848. Ей в той соснойці троякий хосен: ей от кореня жовті листойки, а в середині яри пчолойки, а під вершейком сиві соколи. Гол. II. 3.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 411.

хо́сен = хі́сна — користь, вигода. Висока сосна, а мало з неї хосна (приказка); Ей в той соснойці троякий хосен: ей от кореня жовті листойки, а в середині ярі пчолойки, а під вершечком сиві соколи (Я. Головацький).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 623.