ХОРУ́НЖЕВИЙ, а, е, розм. Прикм. до хору́нжий; належний хорунжому. Летить та летить [сотник] понад хатами та в хорунжевий двір, де вже він раз був… (Кв.-Осн., II, 1956, 202).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 131.