ХОРТ, ХІРТ, хорта́, ч. Тонконогий, з видовженим тулубом і довгою гострою мордою, з прямою шерстю мисливський собака. На узліссі собаки ганяють лисицю; так ганяють, так ганяють: лисиця не втече, хорт не дожене (Укр.. казки, 1951, 238); Троянці всі з хортами Збирались їхать за зайцями, Князька свого повеселить (Котл., І, 1952, 180); Заграли сурми. З лісу, скажено гавкаючи, вискочили хорти. За ними солдати несли на палицях десять козуль (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 127); *У порівн. Братчики так, як хорти на поклик вівчаря, той звідти, той звідси, поспішали на раду (П. Куліш, Вибр., 1969, 180); Від душі нареготались дівчата, коли прикажчик хортом кинувся виконувати Ганнину волю (Гончар, Таврія, 1952, 365); Схуд Григорій, мов той хорт (Козл., Сонце.., 1957, 122).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 131.

Хорт, та, м. = Хірт. Тогді троянці всі з хортами зібрались їхать за зайцями. Котл. Ен. IV. 41. Коні сідлайте, хорти скликайте да поїдемо в чис’тее поле. Лукаш. 90. Ум. Хортик. Чуб. V. 840. Ув. Хорти́ще.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 411.

хорт = хірт (зменшено-пестливе — хо́ртик; збільшене — хорти­́ще; маля хорта — хортеня́; самиця хорта — хорти́ця) — тонконогий, з видовженим тулубом і довгою гострою мордою, з прямою шерстю мисливський собака (кажуть: «Все один чорт, що собака, що хорт»); призначення цього пса породило народні вислови: «Наганяним хортом немного зайців уловиш», «Не тоді хортів годують, як на влови йдуть», а також дитячу (казкового походження) примовлянку: «Ушечки мої любі, що ви думали-гадали, як від того проклятого хортища втікали?»; об’єкт традиційних порівнянь (худий, як хорт; прудкий, як хорт; кидатися хортом); див. ще соба́ка1. Купив Хома хорта, а Ярема чорта (приказка); На узліссі собаки ганяють лисицю; так ганяють, так ганяють: лисиця не втече, хорт не дожене (казка); Тоді троянці всі з хортами зібрались їхать за зайцями (І. Котляревський).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 622.