ХОРОШУ́ЛЯ, і, ж., розм., рідко. Жін. до хорошу́н. Треба всім принадним хорошулям Дань нести до тебе, як до трона [трону]: На чолі красунь усього світу Ти блищиш, як пишная корона (Крим., Вибр., 1965, 279); [Цокуль:] Ха-ха-ха! Найшов хорошулю! Та вона слаба, у неї либонь чорна болість (К.-Карий, І, 1960, 236).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 131.