ХОРО́ШИЙ, а, е.
1. Який має позитивні якості або властивості; який своїми якостями цілком відповідає поставленим вимогам; такий, як треба; протилежне поганий. Приказано купити і кав’яру.., і свіженької рибки хорошої, і раків, і паляниць (Кв.-Осн., II, 1956, 266); В мене були й воли хороші не одна пара, й корови, і овечок отара велася (Вовчок, І, 1955, 13); Мірошник мав хороший млин. В хазяйстві не абищо він (Гл., Вибр., 1951, 13); Ліс треба було рубати вище по ріці, там спуск хороший (Кол., Терен.., 1959, 300); Дросель був відрегульований, в мотор надходила хороша суміш (Ільч., Звич. хлопець, 1947, 103); Через кілька хвилин вона повернулася із цебром води і заходилася розтоплювати піч, щоб приготувати для гостя хорошу вечерю (Тют., Вир, 1964, 156); // Який заслуговує схвалення; досконалий. Тому що на кінофабрику хороших сценаріїв не надходило, ..я вимушений був надалі писати сценарії сам (Довж., І, 1958, 21); — А знаєш, Павлушо, непогано. Їй-бо, хороша лірика (Головко, II, 1957, 477); Сучасні пісні українських поетів — це пісні, які співають в народі завдяки хорошій музиці, створеній композиторами (Про багатство л-ри, 1959, 145); // Схвальний, приємний. Багато винятково теплих і хороших слів сказано і написано про українську народну поетичну творчість дожовтневу багатьма визначними передовими діячами братерської російської культури і кращими синами українського народу (Рильський, IX, 1962, 187); [Яків:] Більше нічого не скажеш? [Мар’яна:] А що тобі сказати? [Яків:] Слово хороше (Зар., Антеї, 1961, 25); // Те саме, що милозву́чний. Голос до того дзвінкий мав [хлопчик], хороший, Штучно, чудово співав (Л. Укр., І, 1951, 342); // Гарний, справжній (про життя). — Горе, мовляв той, гне, а хороше життє [життя] виправляє (Барв., Опов.., 1902, 343); — Звали вони Ласуна жити із собою. — Зоставайся, Ласун, жити з нами, — говорили,— життя тобі буде хороше й привільне в нас (Вовчок, І, 1955, 307); // Корисний, потрібний. Одна рада хороша, а дві ще краще (Укр.. присл.., 1963, 321); Мені казав розумний садівник: .."Сади її [ялинку] в гурті; Сама вона, без подруг, не ростиме…" …Поради є хороші у житті, І я навів не гіршу поміж ними (Рильський, III, 1961, 177), // Нічим не затьмарений (про настрій, душевний стан і т. ін.); піднесений. Серйозна, без усмішки, розмова про круть-верть відбувалась між ними майже кожного разу, коли вони були в хорошому настрої (Гончар, III, 1959, 278); Ректор перебував у хорошому настрої, бо ще годину назад одержав дуже втішного листа від свого сина (Тют., Вир, 1964, 61); // Викликаний приємними почуттями, добрими намірами. «Господи,— думається йому,— ..який же я щасливий!!» — І сльози, сльози чисті, хороші, святі сльози капають на книжку (Коцюб., І, 1955, 448); Хороша жага до нового, що виникає в житті, що твориться народом — будівником комунізму, завжди була однією а найчудовіших творчих традицій радянської літератури (Не ілюстрація.., 1967, 9); // Ясний, тихий, теплий, сонячний (про погоду, пору дня, року і т. ін.). Ніч була місячна, хороша (Мирний, V, 1955, 342); В небі хмарки білосніжні, легкі, ніби пір’я. Роси на травах — погоди хорошої знак… (Рильський, III, 1961, 101); А Осінь все летить, як золота шуліка, і тепло шелестить сухий пожовклий лист… О, скільки буде вас без краю та без ліку таких хороших днів, як то було колись… (Сос., І, 1957, 289); // Який приносить щастя, радість, задоволення, насолоду і т. ін. Удова зітхнула, немов покидаючи яку важку думку, й глянула на діток, а у діток серденятка знов загралися й знов охопила їх надія на щось хороше (Вовчок, І, 1955, 303); Я кілька разів перечитав твій хороший, милий, дорогий лист (Коцюб., III, 1956, 177); Жайсак певно говорив їй щось хороше, а втім, і найпростіші слова в устах коханої людини завжди бринять чарівною музикою… (Тулуб, В степу.., 1964, 178); Це сталось якось так неждано, Як все хороше у житті (Павл., Бистрина, 1959, 118); // Який віщує щось добре. Олена пророчила, що сон хороший, що він ніби означав нове, щасливе життя на новому місці (Тют., Вир, 1964, 108); // Позитивний, гарний (про враження, думку і т. ін.). — Та я чув… Комбат про тебе хорошої думки (Гончар, III, 1959, 330); Матвєєв був сином простого уральського козака й справив на Шевченка хороше враження (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 257); // Сумлінний, самовідданий. Дорош пояснив також, що.. хороша робота на фермах буде заохочуватися додатковою оплатою (Тют., Вир, 1964, 131); // Досить значний своєю кількістю або силою свого вияву; рясний, чималий. Воно гривня — не що гроші, От як подивиться, Та все ж гроші, ще й хороші, Є чим похвалиться! (Г.-Арт., Байки.., 1958, 172); Вночі хороший дощ ясний Послав нам щедру благостиню (Рильський, II, 1960, 312); — Антонович, вогника! — гукає комбат від телефону.— Хорошого вогника. — Йому передають з третьої роти, що противник іде на об’єкт в контратаку (Гончар, III, 1959, 276); // у знач. ім. хоро́ше, шого, с. Щось позитивне, світле, щасливе в житті людей. Спасибі Вам, Андрію, що не забули мене на великдень та побажали мені так багато хорошого (Коцюб., III, 1956, 276); — На війні хорошого мало,— неохоче відповів Дорош (Тют., Вир, 1964, 105).
Бра́ти (взя́ти) хоро́ший старт див. старт; Пра́вила хоро́шого то́ну — те саме, що Пра́вила до́брого то́ну (див. пра́вило). Виконавши всі правила делікатності, гостинності й хорошого морського тону — ми розпочали серйозну бесіду про те, який потрібно корабель для нової картини Сева (Ю. Янов., II, 1958, 77).
2. Який відзначається позитивними моральними якостями (про людину); протилежне поганий. Пані того куховара дуже хвалить, що такий, мовляв, чоловік він хороший! (Вовчок, І, 1955, 130); Сам [коваль] був неписьменний і дуже жалкував з того… Добре, що хоч Петро Цигуля — товариш, письменний був, та й учитель — хороша, людина (Головко, II, 1957, 211); — Були серед них, крім хороших, очевидно, і нехороші, дріб’язкові, заздрісні, злі і взагалі всякі… Але — дивно — тепер ці, останні, забулись, відійшли на задній план, а пам’ятаються тільки оті хороші люди… (Гончар, III, 1959, 135); // Гарної поведінки, слухняний, здібний (про дітей, молодь). — Що то за парубок хороший, роботящий, удатний (Вовчок, І, 1955, 200); Мали сусіди хорошого сина: Був він їм смирна і добра дитина (Щог., Поезії, 1958, 340); [Голова комнезаму:] А мені веселка ця мою донечку нагадала. Хороша донечка. Докієчка! (Тич., І, 1957, 242); — Ні, нема що говорити, хороший хлопець Артем, — щоб розрядити гнітючу мовчанку, підібрала Маруся обірвану нитку розмови про Артема. — За ці півроку, що він у Славгороді, я вже придивилась до нього. І бідовий, і розумний (Головко, II, 1957, 576); // Надійний, вірний. Вдова Загірня.. молилась богові тілько, щоб він послав її Ігнатку хорошу пару (П. Куліш, Вибр., 1969, 271); [Надія:] Може, й справді б Арсен, коли б ми були побралися з ним, і хорошим був би мені чоловіком… (Мороз, П’єси, 1959, 257); // Уживається в звертанні (перев. зі словом мій, моя і т. ін.); дорогий, любий. Не забувай мого прохання, серце моє єдине, втіхо моя, жіночко моя хороша (Коцюб., III, 1956, 152).
&́9671; Хоро́ша душа́ — чуйна, спокійна, щира й добра людина. — Хоч він чудний собі, а все-таки ніде правду діти, хороша душа… (Мирний, І, 1949, 311).
3. Досвідчений, вмілий, добрий фахівець. Лазаревський благав його залишити Шевченка в Оренбурзі, де були гуманні й освічені люди, хороші лікарі, була бібліотека й таке-сяке культурне життя (Тулуб, В степу.., 1964, 36); Я іноді зустрічаю колишніх своїх учнів. Це вже немолоді люди різних професій. Я питаю їх — чи був я хорошим учителем? Кажуть — був не стільки хорошим учителем, як хорошим вихователем (Довж., І, 1958, 14); // Високого рівня, досконалий, майстерний і т. ін. (про твори мистецтва, літератури тощо та їх виконання). На стіні, проти стола, висить великий портрет Шевченка, хорошої роботи олійними фарбами, в красних рамах (Коцюб., III, 1956, 45); [Круста:] Хороші фрески! Гарне малювання! Мозаїка чудова!.. (Л. Укр., II, 1951, 404); Мені здається до цього часу, що хороша, по-справжньому зроблена картина моя ще десь попереду (Довж., І, 1958, 13); Обличчя в неї гарне: з тонкими рисами, немов старовинна, хорошого письма ікона (Стельмах, І, 1962, 10).
4. Який має привабливу зовнішність, гарні риси обличчя; вродливий. Був [Данило] хороший із себе дуже: високе чоло гетьманське, брови так і горять, очі карі, ясні, як зорі (Вовчок, І, 1955, 97); Орися росла собі, як та квітка в городі. Повна да хороша на виду, маяла то сям, то там по господі (П. Куліш, Вибр., 1969, 247); Хороший з лиця, повновидий, рум’янець на всю щоку, з чорними веселими очима, з чорним лискучим усом, він був перший красень на селі… (Мирний, І, 1949, 213); Набиває [Давид] мішка.. На чолі високому між брів зморшка. І такий смуглявий та… хороший (Головко, II, 1957, 40); // Приємний для зору, красивий, гарний (про риси обличчя, очі, постать і т. ін.). Мар’я стояла проти Христі й любувалася, як з сяк-так зачісаної голови вилилась тепер така хороша голівонька, що й очей не одірвеш від неї! (Мирний, III, 1954, 178); — За брови світ би віддав, коли б мій був,— такі веселі та хороші… (Коцюб., І, 1955, 140); — Чи тут живе Настя Гречківна? — Тут. А що вам! — скинувши хорошими, великими карими очима до мене (Барв., Опов.., 1902, 215); Хороші очі втратили агатовий полиск і стали подібні до зерен з дешевих чіток (Л. Укр., III, 1952, 710); // Відвертий, щирий (про погляд). — Як покликати його поважненько «Михайло», зараз він наче вродиться і, ..поглядаючи своїм хорошим поглядом, спитає звичайненько: — Чого вам треба? (Вовчок, І, 1955, 338); — Брянського? — солдат окинув дівчину якимсь особливим теплим, хорошим поглядом.— Чого ж, добре знаю. Це наш, сталінградець… (Гончар, III, 1959, 184); // Приємний на вигляд, привабливий, який відзначається певною гармонією (про предмети). Гори мої високії, Не так і високі, Як хороші, хорошії, Блакитні здалека (Шевч., II, 1963, 41); Нам тієї тарілочки чому не любить — Хорошая, золотая І як жар горить (Гл., Вибр., 1951, 197); Чорний ус здавався таким хорошим; постать — бравою, дужою (Мирний, І, 1949, 235); На гострому, сірому камені блиснуло щось наче пломінь. Квітка велика, хороша пелюстки свіжі розкрила (Л. Укр., І, 1951, 151); — Сев, а хороше море, чорт його забери? — Коли б тільки його не змальовували синьою фарбою і красивими епітетами (Ю. Янов., II, 1958, 40).
Хоро́ша вро́да — гарна, приваблива зовнішність; краса. Покинула мене мати Без грошей, без роду; Дала тільки карі очі, Хорошую вроду (Щог., Поезії, 1958, 66); Вродо моя хорошая, Нащо ти цвітеш? Без доленьки на сім світі Марне пропадеш! (Л. Укр., І, 1951, 324).
5. Зв’язаний з іншим дружбою, приязню, симпатією тощо; близький. Їй зразу стало так легко говорити з о. Василем, наче він був її давнім і хорошим знайомим (Коцюб., І, 1955, 318); Добре нам мати на світі хорошого друга, Друзів — ще краще… (Рильський, III, 1961, 200); Розмова полилася тихо та сумирно, як то водиться між хорошими земляками (Тют., Вир, 1964, 338); // перед ким, з ким, до кого. Прихильний, уважний до кого-небудь. — Любить [Оксен] хвостом крутити. І перед районною владою хоче бути хороший, і перед людьми не спасувати (Тют., Вир, 1964, 161).
6. Родовитий, славетний. Хто ж він такий, то се вже пан сотник знав давно: .. отаман у своїй сотні, хорошого й багатого роду дитина (П. Куліш, Вибр., 1969, 252); Мотря, жінка хорошого господарського роду, теж допомагала Іванові в його господарській праці (Мирний, І, 1949, 209); // Цілком достойний, порядний, гідний шани. За Наумовим словом ввійшли в хату двоє старостів, люди хороші, міщани, у синіх жупанах (Кв.-Осн., II, 1956, 56); Висватали її хороші люди-сотник молодий і на лиці дуже гарний (Вовчок, І, 1955, 94).
7. Добротний, гарний, ошатний (про одяг, убрання і т. ін.). — А один чорт, у каптані у хорошому, круг їх [грішників] ходить та їм розказує (Кв.-Осн., II, 1956, 245); Мати їй убрання хороші та пишні купує,— вона ледве подивиться: згорне та й забуде (Вовчок, І, 1955, 229); Трудно молодій дівчині вистояти проти хорошого убору (Мирний, IV, 1955, 138); Одчинилися в палаці великі скляні двері, і вийшла молода панна, убрана в хорошу білу сукню (Л. Укр., III, 1952, 489).
8. розм. Уживається для вираження іронічного ставлення до кого-, чого-небудь, для зневажливо-несхвальної оцінки когось, чогось. [Xрапко (жахаючись до Галі):] Мовчи! Хоч мовчи вже. Доброму вас навчають [в гімназії], хороші порядки заводять! (Мирний, V, 1955, 135); [Маруся (дивлячись їй услід):] Що не говори, а бісова тінь гарного парубка підхопила… Це відьомське чудо! Розквасить губи та й дума, що ось-то яка я красуня!.. Хороша, як курка задрипана! (Кроп., І, 1958, 95); Оце пишу на морі, доїжджаючи до Неаполя, статок [пароплав] трошки хитає і значно трясе, через те і писання таке хороше (Л. Укр., V, 1956, 412).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 129.