ХОРОБЛИ́ВО, діал. Присл. до хоробли́вий. Уста [дівчинки] хоробливо засмикалися в затриманому гіркому плачі (Ле, Клен. лист, 1960, 218); Шуліка плив у повітрі, хоробливо поколихуючись; він тепер був безсилий втекти від небезпеки (Досв., Гюлле, 1961, 61).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 127.